РХП

Розлади харчової поведінки (РХП)

Що таке РХП?

Розлади харчової поведінки (РХП) – це група психічних розладів, які пов’язані з викривленим сприйняттям власного тіла, надмірною тривожністю щодо їжі, ваги та контролю харчування.

Як розпізнати людину з РХП?

Основні ознаки:

  • Нав’язливі думки про їжу, її калорійність та склад.
  • Постійна фіксація на вазі та зовнішності, навіть при нормальній чи недостатній масі тіла.
  • Тривожність після вживання певних продуктів.
  • Жорсткі харчові обмеження або епізоди втрати контролю над їжею.

У сучасному суспільстві спорт і контроль калорій є звичною практикою. Проте при РХП харчування стає не просто звичкою, а джерелом постійного стресу.

Основні типи розладів харчової поведінки

• Нервова анорексія

Це розлад, при якому людина суттєво обмежує харчування або повністю відмовляється від їжі з метою схуднення.

Як проявляється?

  • Нав’язлива фіксація на вазі, підрахунок кожного грама.
  • Відмова від їжі або суттєве зниження її кількості.
  • Страх набрати вагу, навіть якщо маса тіла вже нижча за норму.
  • Використання штучного очищення (блювання, проносні, сечогінні).

• Нервова булімія

Розлад, що характеризується циклами переїдання та подальшого "очищення" організму.

Як проявляється?

  • Епізоди неконтрольованого переїдання.
  • Використання блювання, проносних чи сечогінних засобів.
  • Виснажливі дієти та тренування.
  • Почуття провини після прийому їжі.

* На відміну від анорексії, люди з булімією зазвичай мають нормальну вагу.

• Компульсивне переїдання

Це неконтрольовані епізоди споживання великої кількості їжі, які супроводжуються почуттям провини, але без подальшого "очищення".

Як проявляється?

  • Вживання їжі у великих обсягах, навіть без почуття голоду.
  • Неможливість зупинитися під час їжі.
  • Почуття сорому після переїдання.

* На відміну від булімії, люди з компульсивним переїданням не вдаються до блювання чи використання проносних засобів.

Як допомогти людям із РХП?

  • • Психотерапія
  • • Медикаментозний супровід (в разі потреби)
  • • Робота з дієтологом та сімейним лікарем
  • • Моніторинг фізичного стану
  • • Сімейна підтримка
  • Важливий фактор успіху – розуміння та підтримка близьких.
  • Робота із сім’єю допомагає зменшити тиск на людину з РХП.

Розлади харчової поведінки – це не про "слабку силу волі", а серйозні психічні розлади, що потребують лікування та підтримки. При правильному підході люди можуть відновити здорове ставлення до їжі та власного тіла.

Розлади годування

Розлади годування – це група розладів, пов’язаних із проблемами прийому їжі, які найчастіше спостерігаються у немовлят, дітей раннього та молодшого віку. Вони можуть мати як фізіологічні, так і психологічні причини та суттєво впливати на здоров’я та розвиток.

Основні типи розладів годування

• ARFID (Avoidant/Restrictive Food Intake Disorder)

Це розлад, який проявляється сильним униканням їжі або її обмеженим споживанням, що не пов’язане із занепокоєнням про вагу чи фігуру (як при анорексії чи булімії).

Люди з ARFID можуть уникати певних текстур, запахів або смаків їжі, мати обмежений раціон, відчувати страх перед ковтанням або задухою чи просто не відчувати голоду.

Можливі причини ARFID

  • • Сенсорні особливості – гіперчутливість до текстур, запахів або вигляду їжі
  • • Негативний досвід з їжею – епізоди задухи, блювання, болю в животі, через які дитина починає уникати їжі
  • • Відсутність інтересу до їжі – людина просто не відчуває голоду або вважає їжу неприємною

Як проявляється ARFID?

  • • Обмежений вибір продуктів (може їсти лише певні страви, наприклад, білий рис, сухарики, картоплю)
  • • Відмова пробувати нову їжу (extreme food neophobia)
  • • Сильна сенсорна чутливість – дитина не переносить певні текстури (наприклад, м’яке м’ясо, слизькі овочі)
  • • Втрата ваги або дефіцит росту через недостатнє харчування
  • • Дефіцит поживних речовин (заліза, білка, вітамінів)
  • • Соціальні труднощі – відмова від спільних прийомів їжі (вдома, у школі)

• Pediatric Feeding Disorder (PFD)

Це стан, при якому дитина не споживає достатню кількість їжі або рідини, або має обмежений раціон, що перешкоджає нормальному росту та задоволенню її харчових потреб. Також це може проявлятися нетиповими для віку способами харчування.

PFD не слід плутати з розладами харчової поведінки (наприклад, анорексією), оскільки тут відсутні занепокоєння щодо ваги чи зовнішнього вигляду.

Можливі причини PFD

  • • Розлади розвитку
  • • Недоношеність
  • • Знижені орально-моторні навички ( жування або ковтання)
  • • Гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕРХ)
  • • Вроджені вади серця
  • • Захворювання легень

Як проявляється PFD?

  • • Труднощі з їжею: давиться, відмовляється жувати або ковтати, утримує їжу в роті, випльовує, уникає певних текстур
  • • Низький приріст ваги через недостатнє харчування
  • • Потреба у додатковому харчуванні або зондуванні
  • • Висока вибірковість у їжі, уникає нових продуктів або має чіткі уподобання щодо брендів чи текстур
  • • Стрес та істерики під час прийому їжі
  • • Використання нехарактерних для віку способів годування (наприклад, семирічна дитина п’є з пляшечки)
  • • Раптове значне зниження апетиту після певної події (наприклад, епізоду задухи, хірургічного втручання)

• Румінаційний розлад (Rumination Disorder)

Це стан, при якому людина повторно їжу в ротову порожнину, пережовує та повторно ковтає їʼ або випльовує. Це не пов’язано з нудотою або рефлюксом і відбувається свідомо або несвідомо.
Розлад зустрічається як у немовлят, так і у дітей, підлітків та дорослих і може призводити до недоїдання, втрати ваги та соціального дискомфорту.

Можливі причини румінаційного розладу

  • • Несвідома звичка – формується як автоматична поведінка
  • • Сенсорне задоволення – повторне жування їжі може приносити приємні відчуття
  • • Регуляція стресу та тривоги – румінація може слугувати механізмом самозаспокоєння
  • • Затримка розвитку – часто зустрічається у дітей з інтелектуальною недостатністю, РАС
  • • Раніший досвід гастроентерологічних проблем (рефлюкс, блювання), які могли спровокувати румінацію

Як проявляється румінаційний розлад?

  • • Повторне зригування та пережовування їжі не менше ніж 1 місяць
  • • Процес виглядає навмисним (на відміну від рефлюксу)
  • • Немає ознак нудоти або болю в животі
  • • Втрата ваги або дефіцит поживних речовин
  • • Подразнення горла, запах з рота, ушкодження зубної емалі
  • • Може відбуватися несвідомо або як спосіб зняття стресу

• Пікацизм (Ріса)

Це розлад, що характеризується постійним вживанням нехарчових речовин (наприклад, ґрунту, паперу, фарби, крейди, мила) протягом щонайменше одного місяця.
Цей стан може бути варіантом норми у малюків, які досліджують світ через рот, але якщо пікацизм зберігається у дітей старше 2-3 років або у дорослих, це може свідчити про наявність медичних чи психологічних проблем.

Можливі причини Pica

  • • Дефіцити вітамінів і мікроелементів
  • • Розлади нейророзвитку
  • • Сенсорні особливості
  • • Психологічні чинники – стрес, занепокоєння, нестача уваги чи емоційного контакту
  • • Традиційні чи культурні особливості – у деяких культурах є вірування, що певні нехарчові речовини (наприклад, глина) мають лікувальні властивості

Як проявляється Pica?

  • • Вживання нехарчових предметів (грунту, глини, паперу, волосся, крейди, фарби, піску)
  • • Неможливість контролювати потяг до цих речовин, навіть якщо це шкідливо
  • • Можливі наслідки:
    • - Інтоксикація (отруєння фарбою, миючими засобами)
    • - Порушення роботи травної системи (закупорка кишечника, запор)
    • - Пошкодження зубів
    • - Дефіцит заліза або інших мікроелементів

Як допомогти людям із розладами годування?

  • Медичне обстеження – консультація сімейного лікаря або гастроентеролога
  • Сенсорна інтеграція – поступове знайомство з новими текстурами та смаками
  • Дієтологічна підтримка – корекція харчування, відновлення дефіциту поживних речовин.
  • Психотерапія – когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), сімейна терапія.
  • Навчання батьків – формування здорових харчових звичок у дітей.

Розлади годування – це не "капризи" чи "вибагливість", а серйозні розлади, що вимагають розуміння та професійної допомоги. Своєчасне втручання допоможе людині сформувати здорове ставлення до їжі та запобігти ускладненням у майбутньому.