Що таке дисморфофобія?
Тілесний дисморфічний розлад (ТДР) або дисморфофобія – це стан, при якому
людина відчуває надмірне занепокоєння щодо реальних або уявних недоліків
власного зовнішнього вигляду. Ці нав’язливі думки можуть значно впливати на
самооцінку, поведінку та якість життя.
Уявіть, що ви дивитеся в дзеркало, але воно показує не вас, а спотворену
версію. Ви бачите недоліки, які для інших або непомітні, або взагалі не
існують. Ви намагаєтеся виправити їх, змінити себе, але дзеркало вперто
малює той самий образ.
У сучасному суспільстві догляд за собою та бажання мати привабливий вигляд є
нормою. Але коли це перетворюється на нав’язливу ідею та займає значну
частину часу, ми можемо говорити про дисморфофобію.
Ключові ознаки:
- Людина постійно перевіряє свій зовнішній вигляд у дзеркалі або на фото.
- Нав’язливе занепокоєння певною частиною тіла, навіть якщо оточуючі не бачать проблеми.
- Неможливість заспокоїтися, поки не буде впевненості у своєму вигляді.
- Відмова від фотографування або селфі, навіть у компанії друзів.
- Потреба у косметичних процедурах або медичних втручаннях, що повторюються.
Які нав’язливі ідеї виникають при ТДР?
- • Страх "дефектів" шкіри – переконання, що шрами, прищі, ластовиння або родимки мають великий розмір і дуже помітні.
- • Нав’язливе занепокоєння пропорціями тіла – думки про асиметрію обличчя, вух, носа, грудей або інших частин тіла.
- • Фіксація на розмірі м’язів – переконання, що м’язи недостатньо розвинені (найчастіше у чоловіків).
- • Страх облисіння – надмірна увага до кількості волосся на голові.
- • Компульсивне видалення волосся – часте гоління чи епіляція через страх "надмірного" росту волосся.
Люди з ТДР можуть витрачати години протягом дня, думаючи про свої уявні
недоліки. Вони вважають, що після "виправлення" проблеми (наприклад, зміни
форми носа) всі інші питання зникнуть, але насправді фокус занепокоєння
часто зміщується на іншу частину тіла.
Як розпізнати тілесний дисморфічний розлад?
• Постійне оглядання себе в дзеркалі або уникання відображення взагалі.
• Відмова від фотографування, навіть у родинному колі.
• Повторювані доглядові ритуали – постійне розчісування волосся, поправляння зачіски, маскування "дефекту".
• Приховування частин тіла за допомогою одягу, навіть якщо це незручно.
• Неодноразові візити до косметологів, пластичних хірургів, незадоволення результатами процедур.
• Фіксація на думці, що лікарі "неправильно все зробили" і пошук нового фахівця.
Наприклад, Майкл Джексон, який зробив понад 13 пластичних операцій у спробах досягти "ідеального" вигляду.
Хто найбільш вразливий до ТДР?
- • Підлітки – через соціальний тиск, стандарти краси та гормональні зміни.
- • Люди, які активно користуються соцмережами – порівняння себе з "ідеальними" образами в Instagram.
- • Особи, які вже робили косметичні втручання – незадоволеність результатом та пошук "ідеалу".
Як допомогти людині з ТДР?
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – допомагає змінювати нав’язливі думки та коригувати сприйняття власного тіла.
Робота над тривожністю – вчить справлятися з думками без постійних перевірок у дзеркалі.
Обмеження тригерів – наприклад, зменшення використання фільтрів у соцмережах, зменшення частоти перегляду фото.
Медикаментозна терапія – у деяких випадках лікар може рекомендувати антидепресанти (СІЗЗС) для стабілізації стану.
ТДР – це не просто "невдоволення зовнішністю", а серйозний розлад. З правильним підходом люди можуть навчитися приймати себе та зменшити тривожність щодо зовнішнього вигляду.
